olga_den_f

© У День Закоханих пригадалась розмова з пані Марією 1924 року народження.

Я запита у неї :
- А чому Ви не виходили заміж ?

І вона відповіла :
- Ми з Михайличком були закохані з дитинства. Спочатку ми разом бігали по наших вигонах високими травами, слухаючи жайворонка який співав, здавалося, цілодобово. Потім ми разом поралися на наших городах, а ввечері слухали пісню солов'я. У селі нас вже всі сприймали як одне ціле, і коли нас бачили поодинці, то навіть дивувалися і запитували чи не хвороба часом стала між нами. Все вже давно було вирішено, і щоб побратися ми лише чекали повноліття.

... Але не сталося так як чекалося ... Війна прийшла раніше, та й забрала мого Михайличка ...

Не зміг він сидіти вдома, коли ворог прийшов на нашу землю ... додав собі років, а в подробиці особливо ніхто і не занурювався. Забрали наших молодих хлопців і відправили на фронт без ніякої підготовки. Та що там без підготовки ? Їх кинули у бій навіть без зброї ... Так вони і полягли у першому бою ...

З того бою повернувся один лише покалічений Іван, то він і розповідав як вони загинули. Казав що деякі німці навіть відмовлялися по них стріляти, тому що замість зброї у них у руках були звичайнісінькі палки.

Іван же був дуже тяжко поранений, і загинув би там на полі, якби йоиу не допоміг ... німець ... Віддтяг його у безпечне місце поближче до села, де його і знайшли селяни ... живим залишився, але калікою.

Після того як не стало Михайличка, у мене вже більше ні з ким так і не склалося. Та й ровесників не було ... всі полягли ... Намагалася пов'язати долю з молодшим за мене на 7 років, але не змогла, придбала собі любиму донечку і кожен пішов своєю дорогою, яку дала Доля.

Ось таке воно Кохання. А пані Марії вже немає на Цьому Світі. Її розповідь я писаа по пам'яті, думаю вона пробачить мені, якщо раптом щось трохи не так ...

https://olga-den-f.livejournal.com/1303825.html