Зрозумійте мене правильно. Не хочеться щоб усе було так жахливо. Бо я не така легка на підйом як ви. Я не уявляю як це можна кинути свою квартиру, свій будинок у селі, свій сад, і починати все з нуля в далекій чужій країні не знаючи мови.

Тим більше що у мене немає спеціальності яка б користувалася великим попитом, я не маю хисту вдало продавати свою працю.

Мені здається що люди які не знайшли себе в Україні, не знайдуть себе і в іншій країні, тим більше не знаючи мови і в НЕ молодому віці.

З іншого боку, я не розумію чому їх ніхто не покарає, якщо вони такі пройдисвіти, невже їх усі бояться ? Таке відчуття, що щось тут не так, що у кожного своя правда.

А жити якось треба.