olga_den_f

*
© Дісталося нашій сім'ї у ті страшні часи. Та ще й сьогодні є такі "розумники" які стверджують що в Україні не було ніякого голодомору. Спробували б вони таке сказати моєму дідусеві, який пережив оте страхіття.

Дідуся вже немає з нами, та він до самої смерті згадував як наша сім'я вижила завдяки тому, що їли матарженики, які пекли на воді із подрібнених у ступі качанів від кукурудзи (без зерен). З качанів, які були заготовлені щоб топити ними плиту.

"Розумники" мені тут писали що всьому виною був неурожай. Але дідусь розказував, що урожай був хоч і малий, але зібраного було цілком достатньо щоб жити сім'ї без голоду.

Та "сувіти", як називав їх дідусь, відібрали все - зерно, муку, картоплю, соління, худобу і землю. Залишили нам лише двір, надвірні будівлі і хату. Залишилась ще маленька бочечка меду, яку дідусь закопав у непролазних вишнево - тернових хащах. А якось треба було пережити зиму.

Коли прийшла весна, на луках віріс кінський щовель. Почали його рвати у мішки, подрібнювати, змішувати з тією шулухою, що робили з качанів, і пекти з тієї суміші матарженики-щовляники у печи, без олії і без масла, на сухій сковороді.

Так дожили до посівної і почали з болем у душі спостерігати як колгоспи засівають поля, які споконвіку належали нашій сім'ї, за якими наша сім'я все життя доглядала і з яких усе життя годувала себе.

Людей тоді у селі вимерло дуже багато. Вічна їм пам'ять !

Мої пости про голодомор у наших краях з архіва :

1. © Про Україну : Як "сувіти" українців красти навчили.

2. Голос історії: свідчення жителів Ізюмського району Харківської обл. очевидців голодомору.

3. Голодомор 1932-1933 рр. Харківська область. ( + Перевод на русский язык )

4. Розкуркулення 1932-1933 років у селі Удачне на Донеччині зафіксоване на фото.