© От якби закуріло !

[olga_den_f]

*
© В селі де я народилася, заметіль називали "хурделиця" або "курушка", "курява". Коли бачили що вітер мете сніг, то казали : "О-о, там уже закуріло !", або "Там уже курить на повну !"

Дорослим, звичайно, та курява дошкуляла, бо треба ж на роботу йти, і по господарству поратися, а мені, малій, було цікаво дивитися у вікно як воно там курить.

Тож, коли довго не було снігу, або заметілі, я чекала таку стихію і казала :

- Ну коли вже той сніг піде ? Я хочу щоб снігу багато накидало, і щоб хурделиця була ! Велика ! От якби закуріло ! Та так, щоб аж світа Божого не видно було !

А мама заперечували :

- Та чи ти здуріла ? Хіба ж можна таке лихо просити ? Перестань зараз же мені !

А коли надворі здіймалася курява, то мама говорили :

- Шо ? Таки випросила ? Іди тепер у ту куряву худобу годуй !,- а сама одягалася і йшла поратися до худоби.

Отака курява зараз за вікном у нас. Курить ! Сусідніх будинків не видно !

https://olga-den-f.livejournal.com/1319568.html