olga_den_f (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
olga_den_f) wrote2022-11-08 01:02 am
olga_den_f) wrote2022-11-08 01:02 am
Entry tags:
В окупації
*
Війна застала нас на дачі. Спочатку ми навіть не до кінця усвідомлювали що ми в окупації.
Було тихо. Не було ніяких пострілів.
26 лютого поїхали у райцентр. Ізюм ще був цілий. Вперше почули як виє сирена, але на неї якось особливо уваги ніхто не звертав Ну виє собі і виє, а люди ходять собі і ходять.
Закінчивши свої справи в центрі міста, ми поїхали на заправку яка на виїзді з Ізюма у напрямку Харкова і там заправщик сказав нам що харківський напрямок заблокований російськими танками. Ми поїхали додому.
27 лютого було чути гучні бабахи. Ми ще не знали чи то вильоти, чи прильоти. Було дуже страшно. Були дома весь час.
Бабахів ставало дедалі більше. Гепали ворожі танки, САУ, Гради, міномети - то рашисти гатили по Ізюму. Потім приєдналися літаки і вертольоти. Літаки літали дуже низько і випускали ракети по Ізюму просто над нашою хатою. Хата щоразу здригалася від тих бабахів. Вертольоти також літали над самим дахом хати і ревіли так, що аж вуха закладало від їхнього ревища.
4 березня зникло світло, а з ним і інтернет та зв’язок.
На другий день пішли ми до сусідів послухати місцеве ББС (Баба Бабі Сказала).
ББС повідомило що у сусідньму селі купа орківської техніки всіх мастєй, і що все оте вороже залізячча приперлося до місцевого фермера, заправилося внаглу соляркою, яку фермер заготовив для весняних польових робіт і посунуло з усього, з чого можна було, гатити по Ізюму. Розгатили Ізюмську підстанцію, розчагакали там усі трансформатори так, що про світло нам доведеться забути надовго. Ще ББС повідомило що в Ізюмі розбиті житлові будинки, лікарні, взагалі споруди будь-якого призначеня, всі магазини - і великі, і малі, всі кіоски і аптеки. Купити тепер неможливо ні продукти, ні медикаменти. Знищені банки і банкомати. Про ті гроші які на картках можна забути. В Ізюмі повно орків, повно трупів і хоронити трупи орки не дозволяють погрожуючи розстрілами.
26 лютого ми останній раз купили два батони. Далі економно їли залишки продуктів до середини травня.
На початку березня і в наше село заповзли орки. «Здрастуйте наші дроздочки, ми вас чекали, а ви й осьдечки …» Понаставили блокпостів, нарили нор по всьому селу. Позривали всі замки на всіх хатах і сараях, які були у дворах з яких люди евакуювалися, в деякі заселилися, а деякі просто пограбували.
У ті хати в яких жили люди почали ходити для обшуків. До нас приходили втрьох. Видець у них був просто п***ець. Форма зразка другої світової їз звйоздами на бляхах. В руках у них були автомати зразка навіть не знаю яих часів. Та головне що протягом обшука нас тримали під прицілом. В хаті позаглядали в усі куточки. Облазили також всі сараї і горище. Казали що вони шукають ДРГ … Ага … у скринях , під столом, у шафах і гардеропах …
Як у тій пісні УПА :
Прислав Сталін свої діти
На вкраїнські землі
Щоб навчили нас як жити
Щоб не були темні
Приспів : Раз два три чотири, лізуть до комори
Розбивають старі скрині, шукають бандьорів …
А вонючі вони які – і – і ! Матір Божа ! Я після них тиждень хату провітрювала.
Отак ми і жили : під пильним наглядом орків, без хліба, без цукру, без картоплі (бо ми ж її не саджали), без електрики, без телевізора, без радіо, без інтернету, без зв’язку. З цивілізації був лише газ і то не довго, потім розбили і газопровід. Поки надворі було холодно, їжу готували в хаті на дров’яній плиті, яку треба було розігрівати 1 годину для того щоб нагріти потім на ній чай. А коли надворі стало жарко, зробили плиту надворі, і готували їжу на ній щоб не гріти в хаті.
Війна застала нас на дачі. Спочатку ми навіть не до кінця усвідомлювали що ми в окупації.
Було тихо. Не було ніяких пострілів.
26 лютого поїхали у райцентр. Ізюм ще був цілий. Вперше почули як виє сирена, але на неї якось особливо уваги ніхто не звертав Ну виє собі і виє, а люди ходять собі і ходять.
Закінчивши свої справи в центрі міста, ми поїхали на заправку яка на виїзді з Ізюма у напрямку Харкова і там заправщик сказав нам що харківський напрямок заблокований російськими танками. Ми поїхали додому.
27 лютого було чути гучні бабахи. Ми ще не знали чи то вильоти, чи прильоти. Було дуже страшно. Були дома весь час.
Бабахів ставало дедалі більше. Гепали ворожі танки, САУ, Гради, міномети - то рашисти гатили по Ізюму. Потім приєдналися літаки і вертольоти. Літаки літали дуже низько і випускали ракети по Ізюму просто над нашою хатою. Хата щоразу здригалася від тих бабахів. Вертольоти також літали над самим дахом хати і ревіли так, що аж вуха закладало від їхнього ревища.
4 березня зникло світло, а з ним і інтернет та зв’язок.
На другий день пішли ми до сусідів послухати місцеве ББС (Баба Бабі Сказала).
ББС повідомило що у сусідньму селі купа орківської техніки всіх мастєй, і що все оте вороже залізячча приперлося до місцевого фермера, заправилося внаглу соляркою, яку фермер заготовив для весняних польових робіт і посунуло з усього, з чого можна було, гатити по Ізюму. Розгатили Ізюмську підстанцію, розчагакали там усі трансформатори так, що про світло нам доведеться забути надовго. Ще ББС повідомило що в Ізюмі розбиті житлові будинки, лікарні, взагалі споруди будь-якого призначеня, всі магазини - і великі, і малі, всі кіоски і аптеки. Купити тепер неможливо ні продукти, ні медикаменти. Знищені банки і банкомати. Про ті гроші які на картках можна забути. В Ізюмі повно орків, повно трупів і хоронити трупи орки не дозволяють погрожуючи розстрілами.
26 лютого ми останній раз купили два батони. Далі економно їли залишки продуктів до середини травня.
На початку березня і в наше село заповзли орки. «Здрастуйте наші дроздочки, ми вас чекали, а ви й осьдечки …» Понаставили блокпостів, нарили нор по всьому селу. Позривали всі замки на всіх хатах і сараях, які були у дворах з яких люди евакуювалися, в деякі заселилися, а деякі просто пограбували.
У ті хати в яких жили люди почали ходити для обшуків. До нас приходили втрьох. Видець у них був просто п***ець. Форма зразка другої світової їз звйоздами на бляхах. В руках у них були автомати зразка навіть не знаю яих часів. Та головне що протягом обшука нас тримали під прицілом. В хаті позаглядали в усі куточки. Облазили також всі сараї і горище. Казали що вони шукають ДРГ … Ага … у скринях , під столом, у шафах і гардеропах …
Як у тій пісні УПА :
Прислав Сталін свої діти
На вкраїнські землі
Щоб навчили нас як жити
Щоб не були темні
Приспів : Раз два три чотири, лізуть до комори
Розбивають старі скрині, шукають бандьорів …
А вонючі вони які – і – і ! Матір Божа ! Я після них тиждень хату провітрювала.
Отак ми і жили : під пильним наглядом орків, без хліба, без цукру, без картоплі (бо ми ж її не саджали), без електрики, без телевізора, без радіо, без інтернету, без зв’язку. З цивілізації був лише газ і то не довго, потім розбили і газопровід. Поки надворі було холодно, їжу готували в хаті на дров’яній плиті, яку треба було розігрівати 1 годину для того щоб нагріти потім на ній чай. А коли надворі стало жарко, зробили плиту надворі, і готували їжу на ній щоб не гріти в хаті.
Жах
--
А.Кац и Я
Re: Жах
Дозвольте додати
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
(Ліна Костенко)
--
А на шляху його народи,
Що дурнів обрали собі
Для того, щоб вели уроди
Як їжу. Обрали самі.
--
А.Кац и Я
P.S. І дозвольте просити вибачення за обдруківку у правописі слова "найгіршому". Переплутали літери "і" та "и".
no subject
no subject
У нас були залишки круп, які ми в кращі часи купили, але не з'їли. Була ще квасола на горищі, яку ми також раніше майже не їли. У погребі були залишки томатного соку і солених (квашених) огірків. Цього вистачило до середини травня.
Потім ми почали брати у борг, або за роботу, у кого що було. Ми всі вірили що нас таки звільнять, і ми зможемо зняти гроші з карток після окупації, тоді і борг зможемо віддати.
no subject
no subject
Ми ж не думали що кацапи такі звіздонуті на всю голову що полізуть у 21 столітті в чужу державу знищувати все, що будувалося віками і вбивати людей. Ну Ви самі подумайте : як можна у 21 столітті бути такими ідіотами, щоб на повному серйозі спробувати окупувати сусідню державу ?!?
no subject
Боже мой. Что ж вы вообще ели. Что люди ввообще ели все эти месяцы. А вода? Или у вас колодец?
no subject
А еда - остатки из нормальных времён. Это же село. У людей, кто живёт там постоянно, было что-то в погребах. У кого-то больше, у кого-то меньше. Конечно в наше время и в сёлах люди постоянно покупали много в супермаркетах - масло сливочное и постное, крупы, колбасы, да и мясо большинство покупали (куры, гуси редко у кого были), но всё равно консервация в погребах была.
У нас были остатки круп да фасоль, а в погребе томатный сок и огурцы солёные. Готовила фасоль в томате и варила каши. Хватило до мая месяца. А дальше брали в долг, или за работу продукты, у кого какие были. Ещё взяли в долг картошку на посадку. Посадили. Погода была для картошки благоприятная и мы в июне уже ели молодую картошку. Помидоры, огурцы, кабачки, зелёный горошек, арбузы и дыни, вырастили из семян. Молочку иногда брали тоже в долг у людей, у кого коровы.
Конечно перестраиваться с 21 века на средневековье было тяжело. Особенно напрягало то, что не было света, связи и интернета.
И очень тяжело было морально выдерживать присутствие оккупантов с автоматами, и ихнюю технику с буквами "Z" и "V". И уехать было невозможно с оккупированной территории, потому что многие машины уезжающих расстреливали. И никто не мог знать кого расстреляют, а кого нет.
no subject
Ох. И никогда не знаешь заранее, что обычный колодец окажется надежнее, чем скважина.
Ваш опыт выживания, наверно, надо подробно описывать. У вас, правда, была одна вещь, на которую "выживальщики" не рассчитывают - надежда, что свои придут.
Интересно, что коров оккупанты не забирали, им их девать было некуда. Ну это тоже было, наверно, временно; до зимы бы дотянулось - и коров бы стали забивать себе на мясо.
no subject
Заходили к фермерам на фермы, брали корову или свинью, отрезали им задние ноги вместе с тазобедренной частью и забирали себе, а остатки туши просто оставляли валяться на территории фермы. У нас в селе хозяйских коров не тронули, видно "дело не дошло", не успели до того, как наши их выгнали.
no subject
Понятно. Хуже фашистов.
no subject