![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
9 вересня 2015 року.
© Шановний Петре Оексійовичу.
Дуже хочеться звернутися до Вас. Ви запитаєте: хто я ?
А я, як колись часто повторював ваш кум Ющенко, - проста маленька українка.
Хочу Вам сказати чесно, що я за Вас не голосувала, але коли Вас обрали, то я разом зі своєю сім'єю сіла за стіл, і випила чарку (50 грам.) за Ваше здоров'я, сказавши перед тим такий тост : " Дай Боже здоров'я, сили і терпіння нашому батьку Петру Олексійовичу Порошенку ! Нарешті і ми вже не безбатченки. А то у сусідів, у одних - батько Лукашенко, у других, - цар-батюшка Путін, у інших, - ненька Меркель. Лише ми були безбатьченками, бо наш батько спочатку нас грабував, піклуючись лише про свою " сім'ю ", а потім, коли смаженим запахло, то і зовсім дременув до сусідів-москалів, тільки його й бачили, лише п'ятки заблискали".
Я хоч і не голосувала за Вас, але все ж зла на Вас не було ніколи, а була навіть радість і піднесення, від того що нарешті народ обрав Президента. А ще були надії (і не в мене однії) на те, що нарешті закінчиться "перемир'я", яке всіх на той час уже задовбало, і нашим хлопцям, нарешті, дадуть команду вигнати чужинців з нашої землі, що чужинців проженуть, кордон закриють, а з сепаратистами місцевими вже якось розберемось. Як з вередливими дітьми : сраку наб'єм, за те що надто вередували, вони поплачуть і заспокоються, і все почне налагоджуватися. Бо, як казали моя мама : " Як чужа не влізе, то своя не закусає ". Тобто, якщо не буде чужих лихо-помічників, зі своїми ідеалами, то в своїй родині (в даному випадку - країні) можна владнати будь-яке непорозуміння.
Але ж не сталося ..., так як гадалося.
Гнали чужаків, гнали, а потім - шарах, і знову "мирний план ... ", знову так зване "перемир'я". І вже більше року оте "перемир'я", що люди вже і зневірилися, і лаяти Вас, шановний Петре Олексійовичу, почали.
Ви навіть не уявляєте собі, як на Вас надіялися багато простих людей. Не всі звичайно, але дуже багато.
А тепер ще ці зміни до Конституції ... Що ж це відбуваеться ? Там війна, а тут, у Києві - бійня, і не де-небуть, а під Верховною Радою.
Невже Вам не відомо, які настрої у вашого народу що до тих змін ? Невже Президент не зав, що пів України проти тих змін ? Для чого було так настирливо їх продавлювати ? А тепер шукаємо провокаторів. Так, провокатори може і були, але ж їм просто "гріх" було не скористатися такою чудовою нагодою - реальними настроями народу і недоречною, в даному випадку, впертістю Президента. Ця впертість, в даному випадку, і привела до чергового кровопролиття.
Джерелом конституції у нас в країні є народ. У мене запитання: " Якого біса треба було так вперто продавлювати оті довбані "зміни", в той час коли половина вашого народу проти них ??? "
Це крик душі. Може він і наївний, але щирий.
А тепер - "маємо те, що маємо", як казав наш перший Президент, який доречі, дуже мудра людина, не залежнно від того, хто як до нього ставиться, і зараз він висловлює багато думок, до яких варто було б прислухатися.
https://olga-den-f.livejournal.com/130909.html
© Шановний Петре Оексійовичу.
Дуже хочеться звернутися до Вас. Ви запитаєте: хто я ?
А я, як колись часто повторював ваш кум Ющенко, - проста маленька українка.
Хочу Вам сказати чесно, що я за Вас не голосувала, але коли Вас обрали, то я разом зі своєю сім'єю сіла за стіл, і випила чарку (50 грам.) за Ваше здоров'я, сказавши перед тим такий тост : " Дай Боже здоров'я, сили і терпіння нашому батьку Петру Олексійовичу Порошенку ! Нарешті і ми вже не безбатченки. А то у сусідів, у одних - батько Лукашенко, у других, - цар-батюшка Путін, у інших, - ненька Меркель. Лише ми були безбатьченками, бо наш батько спочатку нас грабував, піклуючись лише про свою " сім'ю ", а потім, коли смаженим запахло, то і зовсім дременув до сусідів-москалів, тільки його й бачили, лише п'ятки заблискали".
Я хоч і не голосувала за Вас, але все ж зла на Вас не було ніколи, а була навіть радість і піднесення, від того що нарешті народ обрав Президента. А ще були надії (і не в мене однії) на те, що нарешті закінчиться "перемир'я", яке всіх на той час уже задовбало, і нашим хлопцям, нарешті, дадуть команду вигнати чужинців з нашої землі, що чужинців проженуть, кордон закриють, а з сепаратистами місцевими вже якось розберемось. Як з вередливими дітьми : сраку наб'єм, за те що надто вередували, вони поплачуть і заспокоються, і все почне налагоджуватися. Бо, як казали моя мама : " Як чужа не влізе, то своя не закусає ". Тобто, якщо не буде чужих лихо-помічників, зі своїми ідеалами, то в своїй родині (в даному випадку - країні) можна владнати будь-яке непорозуміння.
Але ж не сталося ..., так як гадалося.
Гнали чужаків, гнали, а потім - шарах, і знову "мирний план ... ", знову так зване "перемир'я". І вже більше року оте "перемир'я", що люди вже і зневірилися, і лаяти Вас, шановний Петре Олексійовичу, почали.
Ви навіть не уявляєте собі, як на Вас надіялися багато простих людей. Не всі звичайно, але дуже багато.
А тепер ще ці зміни до Конституції ... Що ж це відбуваеться ? Там війна, а тут, у Києві - бійня, і не де-небуть, а під Верховною Радою.
Невже Вам не відомо, які настрої у вашого народу що до тих змін ? Невже Президент не зав, що пів України проти тих змін ? Для чого було так настирливо їх продавлювати ? А тепер шукаємо провокаторів. Так, провокатори може і були, але ж їм просто "гріх" було не скористатися такою чудовою нагодою - реальними настроями народу і недоречною, в даному випадку, впертістю Президента. Ця впертість, в даному випадку, і привела до чергового кровопролиття.
Джерелом конституції у нас в країні є народ. У мене запитання: " Якого біса треба було так вперто продавлювати оті довбані "зміни", в той час коли половина вашого народу проти них ??? "
Це крик душі. Може він і наївний, але щирий.
А тепер - "маємо те, що маємо", як казав наш перший Президент, який доречі, дуже мудра людина, не залежнно від того, хто як до нього ставиться, і зараз він висловлює багато думок, до яких варто було б прислухатися.
https://olga-den-f.livejournal.com/130909.html
no subject
Date: 2018-01-21 04:51 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 05:06 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 05:15 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 05:49 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 07:45 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 08:29 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 09:08 pm (UTC)Тим більше що у мене немає спеціальності яка б користувалася великим попитом, я не маю хисту вдало продавати свою працю.
Мені здається що люди які не знайшли себе в Україні, не знайдуть себе і в іншій країні, тим більше не знаючи мови і в НЕ молодому віці.
З іншого боку, я не розумію чому їх ніхто не покарає, якщо вони такі пройдисвіти, невже їх усі бояться ? Таке відчуття, що щось тут не так, що у кожного своя правда.
А жити якось треба.
no subject
Date: 2018-01-21 09:24 pm (UTC)...я знайшов себе в Украіні але я не відчував що я потрібен Украіні... потрібен я і моя сім‘я в Америці? ...коли я не буду потрібен тоді я встану і поіду туди де я потрібен... а коли я нікому не потрібен бо я старий і не знаю мови і не маю потрібною професіі, то я сяду і буду якось жити як ви і всі ті хто ні кому не потрібний...
no subject
Date: 2018-01-21 10:02 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-21 10:31 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-22 12:51 am (UTC)А у моєму випадку раянський союз ні до чого. Художники і поети були нищими в усі часи ;) Садівники, квітникарі, ті хто невтомно прикрашає землю рослинами - також. А багаті завжди ті, хто вміє продавати результати праці як своєї, так і чужої.
no subject
Date: 2018-01-22 01:37 am (UTC)no subject
Date: 2018-01-22 11:17 pm (UTC)Я у третьому класі малювала всіх своїх подруг. Але мене ніхто не віддавав у художню школу, тому що мені казали : "Художник - то нікому не потрібна професія !" Порив згодом придушено і тому зараз я не малюю нікого. Вірші, які я писала у школі, я навіть нікому не показувала, бо мені казали : "То таке, начорта воно тобі здалося !"
Мені сказали що треба вчитися шити. І я посухалась. І вчилась з задоволенням. І шила ... але ...
Я шила не так як швачка - швидко щоб більше заробити грошей, а шила як художник - щоб дуло охайно і красиво. Речі пошиті мною можна було ности навиворіт, тому що вони були охайні, наче не пошиті а склеяні. Але кому це було потрібно ? Звичайно що замовники буди задоволені, але платили мені копійки ... тому що не швидко. І нікому в голову не приходило, що пошите швидко буде іншої якості. Швидко і якісно можна пошити на спеціальному обладнанні, на підприємствах, а на чому шила я - краще промовчати ...;))
Пробачте за купу слів. Може Вам то не потрібно ні сьогодні ні завтра ...
no subject
Date: 2018-01-22 11:28 pm (UTC)no subject
Date: 2018-01-22 11:45 pm (UTC)Винна я сама, треба було бути більше самостійною. Та роки спливли і тепер уже нічого не повернути.
no subject
Date: 2018-01-23 12:54 am (UTC)