olga_den_f

9 вересня 2015 року.

© Шановний Петре Оексійовичу.

Дуже хочеться звернутися до Вас. Ви запитаєте: хто я ?

А я, як колись часто повторював ваш кум Ющенко, - проста маленька українка.

Хочу Вам сказати чесно, що я за Вас не голосувала, але коли Вас обрали, то я разом зі своєю сім'єю сіла за стіл, і випила чарку (50 грам.) за Ваше здоров'я, сказавши перед тим такий тост : " Дай Боже здоров'я, сили і терпіння нашому батьку Петру Олексійовичу Порошенку ! Нарешті і ми вже не безбатченки. А то у сусідів, у одних - батько Лукашенко, у других, - цар-батюшка Путін, у інших, - ненька Меркель. Лише ми були безбатьченками, бо наш батько спочатку нас грабував, піклуючись лише про свою " сім'ю ", а потім, коли смаженим запахло, то і зовсім дременув до сусідів-москалів, тільки його й бачили, лише п'ятки заблискали".

Я хоч і не голосувала за Вас, але все ж зла на Вас не було ніколи, а була навіть радість і піднесення, від того що нарешті народ обрав Президента. А ще були надії (і не в мене однії) на те, що нарешті закінчиться "перемир'я", яке всіх на той час уже задовбало, і нашим хлопцям, нарешті, дадуть команду вигнати чужинців з нашої землі, що чужинців проженуть, кордон закриють, а з сепаратистами місцевими вже якось розберемось. Як з вередливими дітьми : сраку наб'єм, за те що надто вередували, вони поплачуть і заспокоються, і все почне налагоджуватися. Бо, як казали моя мама : " Як чужа не влізе, то своя не закусає ". Тобто, якщо не буде чужих лихо-помічників, зі своїми ідеалами, то в своїй родині (в даному випадку - країні) можна владнати будь-яке непорозуміння.

Але ж не сталося ..., так як гадалося.

Гнали чужаків, гнали, а потім - шарах, і знову "мирний план ... ", знову так зване "перемир'я". І вже більше року оте "перемир'я", що люди вже і зневірилися, і лаяти Вас, шановний Петре Олексійовичу, почали.

Ви навіть не уявляєте собі, як на Вас надіялися багато простих людей. Не всі звичайно, але дуже багато.

А тепер ще ці зміни до Конституції ... Що ж це відбуваеться ? Там війна, а тут, у Києві - бійня, і не де-небуть, а під Верховною Радою.

Невже Вам не відомо, які настрої у вашого народу що до тих змін ? Невже Президент не зав, що пів України проти тих змін ? Для чого було так настирливо їх продавлювати ? А тепер шукаємо провокаторів. Так, провокатори може і були, але ж їм просто "гріх" було не скористатися такою чудовою нагодою - реальними настроями народу і недоречною, в даному випадку, впертістю Президента. Ця впертість, в даному випадку, і привела до чергового кровопролиття.

Джерелом конституції у нас в країні є народ. У мене запитання: " Якого біса треба було так вперто продавлювати оті довбані "зміни", в той час коли половина вашого народу проти них ??? "

Це крик душі. Може він і наївний, але щирий.

А тепер - "маємо те, що маємо", як казав наш перший Президент, який доречі, дуже мудра людина, не залежнно від того, хто як до нього ставиться, і зараз він висловлює багато думок, до яких варто було б прислухатися.

https://olga-den-f.livejournal.com/130909.html